Передмова

1. ПРИЗНАЧЕННЯ СЛОВНИКА

Уживання великої літери завжди було неабиякою правописною проблемою. Чинний "Український правопис" не дає вичерпної відповіді на питання, винесене в заголовок цього довідника. Друковані видання, особливо періодика, допускають хитання, а часто й різнобій у написанні тих самих слів і номінативних словосполучень (Високі Договірні Сторони — Високі договірні сторони, Кабінет міністрів — Кабінет Міністрів, Учена рада — Учена Рада — учена рада, Конституційний Суд — Конституційний суд, святий Пантелеймон — Святий Пантелеймон та ін.).
Це пояснюється складністю самого розмежування понять "власна/загальна назва", оскільки ці назви часто переходять одна в одну. Тут важливо розмежувати передусім родову назву (загальне ім’я) і видову назву (власне ім’я), не ігноруючи при цьому усталених традицій написання. Чимало проблем постає, коли треба відтворити назви організацій, установ, офіційних документів, а також ті чи ті назви, передбачені міжнародним етикетом, тощо. Мовна практика в цілому закріпила три типи написань таких назв, поєднуючи при цьому їхні родо-видові ознаки і традицію вживання:

  1. з великої літери пишемо тільки перше слово складеного наймення: Всесвітня конференція з авторського права, Конвенція про дорожній рух, Служба телевізійних новин та ін.;
  2. з великої літери пишемо перше слово і власні найменування у складі назви: Національний банк України, Президія Кабінету Міністрів України, Адміністрація Президента України, Указ Президента України та ін.;
  3. з великої літери пишемо всі слова складеного найменування (у назвах найвищих органів влади України та відповідно посадових осіб, а також у найменнях найвищих міжнародних організацій): Верховна Рада України, Вищий Господарський Суд України, Генеральний Прокурор України, Всесвітня Рада Миру та ін.

Цей словник-довідник з огляду на чинні правописні норми включає найуживаніші номінативні мовні одиниці, відтворення яких може викликати вагання в написанні великої чи малої літери. Основні правила вживання обох літер подаємо в Додатку 3 до цієї книжки.
Автор висловлює щиру вдячність рецензентам Словника за слушні зауваження і пропозиції, а також усім, хто давав цінні консультації та поради щодо формування його реєстрового матеріалу.

2. СКЛАД СЛОВНИКА

До Словника включено номінативні одиниці, написання яких становить інтерес у зв’язку з досить частим їх використанням у пресі та орфографічними труднощами, пов’язаними з уживанням великої чи малої літери.
Словник містить найрізноманітніші географічні назви, найменування вітчизняних і міжнародних політичних та громадських організацій, адміністративні номінації, назви посад, звань, відзнак, церковно-календарних та народних свят, знаменних дат, міфологічні, астрономічні, теологічні назви, деякі особові наймення, численні документоніми тощо. До багатьох складених найменувань подаємо усталені абревіатурні відповідники, а до вимірних номінацій, винесених у Додаток 2, — умовні скорочення відповідно. Поряд із власними іменами до Словника вводимо загальні назви, щодо написання яких з великої чи малої літери можуть виникати сумніви.
Включення до Словника тих чи інших слів і словосполучень зумовлюється самим призначенням довідника — з огляду на живі тенденції у творенні нових номінацій дати користувачеві по можливості однозначну відповідь щодо написання певної назви, яку не завжди фіксують довідкові посібники з орфографії.
Словник має три додатки, які містять список опорних слів і словосполучень, перелік вимірних номінацій, а також розгорнений виклад правил уживання великої літери, зорієнтованих на чинний "Український правопис" (1993).

3. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ СЛОВНИКОМ

А. Структура Словника

Словник складається з основної частини й трьох додатків. Реєстрові номінативні одиниці розміщуємо за абеткою. Для словосполучень ураховуємо абетку другого, третього і т. д. слів.
Наприклад:
Держ…, держ…
Держава, держава (держави)…
Держава Бруней Даруссалам див. Бруней
Держава-місто Ватикан див. Ватикан
Держава Еритрея див. Еритрея
державна автоінспекція, державтоінспекція, ДАІ
Державна академія житлово-комунального господарства (Київ)
Державна акціонерна компанія "Ліки України";
Реєстровими одиницями в Словнику виступають слова або словосполучення на означення конкретних назв чи родового поняття (список реєстрових опорних мовних одиниць наводимо в Додатку 1). До реєстру включаємо також продуктивні аброморфеми (усічені частини складних назв) української мови (Держ…, Діпро…, Укр… та ін.). Реєстрові одиниці виділяємо напівжирним шрифтом. Умовне скорочення "та ін." указує на те, що ряд відповідних назв відкритий.
Наприклад:
Голландія
Голов… (у скорочених назвах установ, організацій; абревіатура від "Головний"): Головархів України, Головм’ясопром та ін.
Голова Верховного Суду України.

Б. Структура словникової статті

Словник включає такі основні типи статей на реєстрове опорне слово:

  • словникові статті, в яких опорне слово пишемо з малої літери незалежно від його місця в складі назви.

Наприклад:
проїзд (вулиця або провулок): Військовий проїзд, Глибочицький проїзд (Київ) та ін.; також на початку назви: проїзд Золотоворітський, проїзд Миколи Островського (Київ) та ін.;

  • словникові статті, в яких опорне слово пишемо з малої літери всередині назви і з великої — на початку.

Наприклад:
Конференція, конференція: Всесвітня конференція з авторського права, Всеукраїнська науково-практична конференція, Європейська конференція з космічних досліджень, Тегеранська конференція (1943) та ін. (загальна назва); але на початку офіційної назви: Конференція народів Африки, Конференція країн, що не приєдналися (1961) та ін.;

  • словникові статті, в яких опорне слово пишемо з великої або малої літери (залежно від характеру вживання) на початку назви.

Наприклад:
Президент, президент: президент Академії медичних наук України, президент Індії, президент Мексики та ін. (загальна назва); але згідно з офіційним протоколом: Президент Індії, Президент Мексики, Президент Національної академії наук України, Президент США та ін.; також: Президент України.

В. Типи пояснень

При деяких реєстрових словах або словосполученнях подаємо пояснення різного характеру:

  • вказівку на значення наводимо зазвичай у тому разі, коли без нього не зрозуміло, про яку реалію йдеться, а отже, постає сумнів щодо написання початкової літери назви.

Наприклад:
Атлант (міфологічний персонаж)
атлант (архітектурна оздоба)
Баварський Ліс (гори)
Виїжджий Лог (населений пункт)
Дон Жуан (літературний персонаж)
донжуан (шукач любовних пригод)
Захід України (географічна територія)
Казанська Божа Матір (ікона)
Мокша (річка)
мокша (загальна назва)
Парламент (у знач. "Верховна Рада України")
парламент (законодавчий орган у ряді країн);

  • вказівку на місцезнаходження реалії при деяких назвах подаємо з метою конкретизації найменування.

Наприклад:
Володимирська гірка (Київ)
Гранд-опера (Париж)
Зимовий палац (Санкт-Петербург)
Музей художника-передвижника Г.Г. М’ясоєдова (Полтава)
Палац дожів (Венеція);

  • при назвах церковно-календарних та традиційних народних свят, а також при теонімах (найменуваннях Бога), як правило, подаємо відповідні пояснення; те саме стосується бібліїзмів, астрономічних, демонологічних, історичних, міфологічних, культурологічних та інших назв.

Наприклад:
Благовісник (народна назва церковно-календарного свята Собору Архангела Гавриїла)
братчина (сільська община; ритуальний обід)
Змієносець (сузір’я)
Іоанн Богослов (апостол і євангеліст)
Йосиф Прекрасний (біблійний персонаж)
Коляда (народне свято сонячного циклу)
муза (міфологічний персонаж; також у вислові: дев’ять муз)
Оранта (язичницька богиня)
Перша борозна (обрядодія)
Петро Верига (апостол)
Саваоф (в іудаїзмі — бог)
рух Опору (під час Другої світової війни)
Санта-Крус (острів; протока; місто);

  • дати при назвах історичних документів, подій тощо подаємо, як правило, коли йдеться про якусь конкретну реалію.

Наприклад:
Декларація незалежності США (1776)
Женевські угоди (1954, 1962)
Тегеранська конференція (1943).

Г. Система відсилань

У Словнику прийнято таку систему відсилань:

  • варіанти найменувань тієї самої реалії подаємо після заголовної назви через кому на абетковому місці першої як синонімічний ряд, а також кожний на своєму місці в реєстрі за абеткою з відсиланням на заголовну.

Наприклад:
Автономна Республіка Крим, Республіка Крим
Республіка Крим див. Автономна Республіка Крим
Дерево життя, Світове (Райське) дерево, Рай-дерево
Світове дерево див. Дерево життя
Рай-дерево див. Дерево життя
Райське дерево див. Дерево життя
Заговини на Пилипівку, Пилипівські (Різдвяні) заговини
Пилипівські заговини див. Заговини на Пилипівку
Різдвяні заговини див. Заговини на Пилипівку;

  • географічні назви, які не мають у своєму складі опорного слова, але позначають ту саму реалію, що й реєстрове опорне слово (у статті, де їх уміщено), наводимо в порядку загальної абетки з відсиланням у дужках до відповідного опорного слова.

Наприклад:
мис: мис Дежньова, мис Доброї Надії, мис Принца Уельського, мис Святої Єлени та ін.; Болванський Ніс (мис), Кабу-Рошу (мис), Кава-Бурун (мис), Канін Ніс (мис), Святий Ніс (мис), Північний (мис), Північний Гусячий Ніс (мис) та ін.; — ремарка див. ще //відсилає ту чи іншу реалію на випадки її додаткового вживання.
Наприклад:
Бахрейн; //див.
ще Держава
Колодій (божество; див. ще Масниця)
Леля (божество; народне свято; див. ще Красна гірка).

4. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Войтович В. Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002.
2. Гула Н.Д., Жайворонок В.В. та ін. Словник скорочень в українській мові / за ред. Л.С. Паламарчука. — К.: Вища шк., 1988.
3. Довідник абітурієнта: Вищі навчальні заклади України 2003— 2004. - X., 2003.
4. Єрмоленко С.Я. та ін. Новий російсько-український словник. — К.: Довіра, 1996.
5. Іларіон, митрополит (Огієнко І.І.). Дохристиянські вірування українського народу. — К.: Обереги, 1992.
6. Київ. Енциклопедичний довідник / за ред. А.В. Кудрицького. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1981.
7. Матвєєва Н., Голобородько А. Святі і свята України: Календар церковних свят і народних традицій: Словник-довідник. — К.: Укр. центр. духовн. культ., 1995.
8. Орфографічний словник української мови. — К.: Довіра, 1994.
9. Розенталь Д.Э. Прописная или строчная?: Опыт словаря-справочника. — М.: Рус. яз., 1985.
10. Советский энциклопедический словарь. — М.: Сов. энциклопедия, 1981.
11. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / укл. А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх та ін. — К.: Либідь, 1993.
12. Український правопис. — К.: Наук. думка, 1993.
13. Український правопис: Проєкт найновішої редакції. — К.: Наук. думка, 1999.
14. Українська радянська енциклопедія: У 12 т. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1977-1985.
15. Український радянський енциклопедичний словник: У 3 т. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1966—1968.

Unless otherwise stated, the content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License